Якби Бог подарував мені трішки життя…
Габріель Гарсія Маркес, 74-літній талановитий колумбійський письменник, автор знаної повісті «Сто років самотності», лауреат Нобелівської Премії з 1982 року хворіє раком, який зараз дав метастази в лімфатичну систему. Письменник відійшов від світського життя і розіслав своїм друзям прощальний лист, який поширюється зараз в Інтернеті.
Якби Бог на хвильку забув про те, що я маріонетка і подарував мені кусочок життя, я б використав цей час найкраще як тільки б зміг.
Напевно не сказав би всього, про що думаю, але точно продумав би про все, про що сказав.
Оцінював би речі не за їх вартістю, а за значенням.
Спав би менше, снив би більше, знаю, що кожної хвилини при замкнутих очах тратимо 60 секунд світла. Йшов би тоді, коли інші зупиняються, просипався б тоді, коли інші сплять.
Якби Бог подарував мені трішки життя, вдягнувся б у простий одяг, кинувся б до сонця, відкриваючи не лише тіло, а й душу.
Переконував би людей в тому, що вони так сильно помиляються, коли вважають, що не варто закохуватися на старість. Адже вони не розуміють, що старіють саме через те, що уникають кохання!
Дитині б доробив крила, але забрав би їх тоді, коли б вона навчилася літати самостійно.
Людям похилого віку сказав би, що смерть не приходить зі старістю, а з забуттям (покиданням).
Стільки навчився я від вас, люди… Навчився, що всі люди хочуть жити на піку гори, забуваючи, що справжнє щастя криється у процесі сходження на гору.
Навчився, що коли новонароджена дитинка своєю маленькою долонею вперше хапає палець тата, то тримається вже його завжди.
Навчився, що людина має право дивитися на іншу людину згори лише в тому випадку, коли хоче допомогти їй піднятися.
Є стільки всього, чого б міг навчитися від вас, але в реальності ні в чому воно не може мені пригодитися, адже, коли покладуть мене до труни, я вже не житиму.
Кажи завжди те, що відчуваєш і роби те, про що думаєш.
Якби знав, що сьогодні востаннє побачу тебе сплячого, обняв би тебе міцно і молився б до Бога, просячи Його, щоб зробив мене твоїм ангелом-охоронцем.
Якби знав, що це останні хвилини, коли тебе бачу, сказав би «люблю тебе», а не думав би, що ти і так про це знаєш.
Завжди є якесь завтра і життя дає нам безліч можливостей для того, щоб зробити щось добре, але якщо подумати, і якщо сьогодні є всім, що в мене залишилося, хочу тобі сказати, як сильно я тебе люблю і ніколи не забуду тебе.
Завтра не гарантоване нікому, ні молодому, ні старому. Можливо сьогодні дивишся востаннє на тих, кого ти любиш. Тому, не зволікай, зроби це сьогодні, бо, якщо виясниться, що не доживеш до завтра, шкодуватимеш за тим днем, коли забракло тобі часу на одну посмішку, один поцілунок, бо ти був за надто зайнятим, щоб передати свої останні вітання.
Будь завжди близько біля тих, кого любиш, кажи їм голосно як сильно ти їх потребуєш, як їх любиш і будь добрим з ними, май час аби сказати їм «мені так жаль», «вибач», «прошу», «дякую» і всі решта слова любові, які знаєш. Ніхто тебе не пам’ятатиме за твої таємні думки. Тому проси в Бога сили і мудрості, щоб міг їх виразити. Покажи своїм друзям і близьким те, як сильно ти їх потребуєш. Переклад з польської
sonichkaЯк часто ми марнуємо свій час, відкладаючи все на завтра. Іноді неусвідомлюючи що взавтра може бути занадто пізно.
Чому на землі так святково сьогодні?
Але ми вистояли як нація. Й тому проблема залишається, для всіх хто цього не хоче визнати. Але незележно визнають нас чи ні, ми були, є і будемо.
Це урочище славиться тим, що в ньому є джерело, вода якого містить срібло й яка має певні цілющі властивості. Постійно за водою до джерела поспішають люди з навколишніх сіл та міст.
Цікаво що одна з версій значення слова Карачун означає різдвяний день.
Публікації
